Яке ж на смак м’ясо динозавру
Більшість із нас звикли їсти м’ясо. Думки з цього приводу у всіх різні — хтось вважає, що м’ясо нам не рекомендується, а хтось навпаки, — але в принципі все, що можна підсмажити, можна і їсти. Риба, птиця, равлики, молюски, змії, собаки та коти — у різних куточках світу їдять різне. А що, якби разом з людьми на нашій планеті ходили би гігантські величні динозаври? Які б вони були на смак?
Більша частина аромату та смаку у шматку м’яса залежить від складу жирів та “меню”, яким живе тварина. Однак, середньостатистичний м’ясоїд, який не дуже розбирається у смаку м’яса, скоріше здатен визначити, буде він їсти це м’ясо чи ні, а не з’ясовувати, як воно з’явилося. Динозаври, що харчувалися морепродуктами, скоріш за все, були би поза списком і не тільки тому, що пахли б рибою, а також й тому, що риб’ячий жир дуже легко окислюється, що викликає гірковатий смак. Так само й будь-який м’ясоїдний динозавр лежав би в супермаркеті без діла. Більшість людей надає перевагу м’ясу травоїдних тварин — оленів, корів, бізонів.
“Коли люди запитують мене, чи смачним був би тиранозавр, я відповідаю, що навряд чи, — ділиться своєю думкою Девід Варіччо, професор палеонтології в Університеті штату Монтана. — Щелепна аномалія показала, що вони їли смердюче м’ясо, нерідко заражене всілякою гидотою. В них було повно паразитів”.
Таким же важливим, як і вибір кращого шматка динозавру, буде й визначення рівня та типу активності тварини.
Тиранозаври (Tyrannosaurus rex), найімовірніше, були канібалами, як це показують дослідження. Палеонтологи знайшли кістки ті-рекса з гігантськими відмітинами зубів, що показує: або на древнього хижака полював власний вид, або поглинав його останки. Чи могли би бути смачними тиранозаври?
Їхнє м’ясо було би на смак скоріш як м’ясо ястреба, а не курки. Можна припустити, що птахи на смак майже як крокодили, що й не дивно, якщо провести паралель до їх предків — динозаврів. (Якщо ви не знали, птахи — прямі потомки динозаврів, а крокодили — їхні двоюрідні брати). Але ця проста логіка є помилковою. Смак м’яса визначають різні фактори, в тому числі й склад м’язів тварини, його звички у їжі та гормони. Щож, тоді ми припустимо, що ті-рекс на смак був наче яловичина чи свинина. Але насправді його м’ясо ближче до м’яса хижої м’ясоїдної пташки, такої як ястріб. Який же ястріб на смак? Нагадує темне м’ясо індички, але більш їдке через м’ясний раціон харчування.
Ще одним логічним запитанням буде те, який саме динозавр був смачніший: з червоним м’ясом чи білим? Теорія, що багато динозаврів на смак були як курятина, може бути вірною для тих, хто був ближче до птахів, але для більшості наземних динозаврів більш близьким варіантом була би яловичина. Активність динозавру прямо визначає, яким буде його м’ясо. Червоне м’ясо містить в’ялі м’язові волокна, що утворилися за довгий час активності, тому тварини, які залишаються активними протягом дня, складаються саме з такого м’яса. Ті ж, кому доводиться активно рухатися протягом коротких періодів, будуть містити біле м’ясо, що складається із швидких м’язів, які, у свою чергу, можуть оперативно активуватися за необхідності. Звідси можна зробити логічний висновок, що у динозаврів, які рухаються увесь день, м’ясо буде менше схоже на курятину, а більше на яловичину.
У крокодилів та курей багато білого м’яса, яке утворюється внаслідок роботи швидких м’язів, повних блідого глікогену. Анатомія м’язів, що швидко скорочуються, підходить для способу життя цих тварин: кури стоять на ногах протягом всього дня, покладаючись на свої великі м’язи грудини, що на випадок небезпеки мати можливість швидко втекти у кущі; крокодили економлять свою енергію для швидкого випаду, якщо здобич виявиться поряд. Але тварини типу ті-рексів, які бродили алювіальними рівнинами західної частини Північної Америки в постійних пошуках їжі, були більше витривалими, а їхні м’язи скорочувалися повільно. Значить, і м’ясо було темним.
Окрім того, кури зараз вирощують в основному на зерні з додаванням гранул кукурудзи та невеликої кількості соєвого білку. Ті-рекс був хижаком, живився травоїдними динозаврами типу трицератопсів (а іноді й товаришами). Ця відмінність, безумовно, вплинула і на смак — так само й скотина, що поїдає траву, буде відрізнятися на смак від своїх родичів, що живляться кукурудзою.
А ось орнітомімозаврами були динозаври, схожі на страусів, що входять у підвид тероподів, із яких вийшли сучасні птахи. Вони були настільки близькими до птахів, що мали пір’я та теплу кров, але при цьому мали великі ноги. Вони були дуже активними тваринами і могли бігати тривалий час, тому їхні м’язи, скоріш за все, нічого спільного із м’язами сучасних птахів не мають. Примітний ще й той факт, що хоч у більшості тероподів і були пристрасті до м’яса, орнітоміміди були унікальними — у них не було зубів — тому вони їли в основному частини рослин.
“Близько 80% орнітомімід ходили на задніх лапах, тому й відмінно бігали, — говорить Варіччо. — Я також деякий час працював над гістологією їхніх кісток, тому з упевненістю можу сказати, що росли вони достатньо швидко. Я гадаю, що у них було сухе, трішки диковате червоне м’ясо”.
Це не означає, що у інших динозаврів було несмачне м’ясо. Велоцираптори, будучи дикими хижаками, могли мати біле м’ясо, яке можна порівняти із м’ясоїдними птахами типу ястребів.
“Взагалі, динозаври — це багато м’яса. Броньовані динозаври використовували свої хвости для захисту, тому напевне вони мали багато білого смачного м’яса. Гадрозаври були четвероногими та проводили багато часу у русі, тому я підозрюю, що вони були повні червоного м’яса”, — говорить Варіччо.
Зауроподи, найбільші тварини, які коли-небудь ходили по Землі, могли бути смачними. Їхні довгі шиї, за допомогою яких вони діставали важкодоступні місця з їжею, були великими вирізками смачного червоного м’яса вагою у декілька тон. Варіччо вважає, що шия зауроподу могла бути делікатесом.
Джерело: hi-news.ru
